«Тези з українського питання» Християна Раковського 1919 р. (публікація документу)

 

Християн Раковський (1873–1941)

 

Сьогодні Україна відбиває чергову навалу російського імперіалізму. Керівництво Росії в черговий раз намагається вирішити «українське питання», як вони собі це уявляють. Історичні паралелі цьому існують дуже різні й звісно, що однозначних абсолютних збігів бути не може. В 1919 р. територія Української Народної Республіки була спершу захоплена російськими більшовиками та їх Червоною Армією, а потім російськими білогвардійцями – Збройними Силами Півдня Росії. Обидві ці сили тоді прагнули підкорити український народ й захопити його землі, хоч при цьому вони були й смертельними ворогами один одного. Зараз Кремль звинувачує більшовиків в тому, що вони зрадники Росії, бо пішли на поступки українським націоналістам й «створили Україну», якої взагалі не мало би бути в «русском мире». І в цьому путінська пропаганда повторює тези імперської ідеології російського царизму та білогвардійського руху[1].

«Тези з українського питання» були підготовлені як доповідь в ЦК РКП(б) і особисто Володимиру Леніну колишнім на той момент головою уряду Радянської України – Ради Народних Комісарів УСРР із січня по жовтень  1919 р. – Християном Раковським в листопаді 1919 р., коли той знаходився в Москві на посаді начальника Головного політичного управління Червоної Армії РСФРР. Більша частина України в цей час була окупована білогвардійськими військами генерала Антона Денікіна – Збройними Силами Півдня Росії. Саме вони вибили більшовиків із Харкова 24 червня, Катеринослава 30 червня, Полтави 29 липня, Одеси 25 серпня, а 31 серпня 1919 р. вступили до Києва, змусивши відійти звідти армію УНР. Війська УНР були затиснуті в «трикутнику смерті» на Поділлі – між військами Польщі, Денікіна та Червоною армією, що займала північ Волині та Чернігівщини[2].

В жовтні 1919 р. на фронті між білогвардійцями та червоними стався перелом. Похід Денікіна на Москву захлинувся, його війська почали відступ. Перед більшовиками постало знов питання, як бути з Україною, звідки їм довелося тікати у вересні, як її знову опанувати. Обговорення цього питання йшло на найвищому рівні – в ЦК РКП(б). От для цього обговорення й були підготовлена доповідь колишнього керівника УСРР, який невдовзі – вже в лютому 1920 р. знов стане на чолі уряду Радянської України, де перебуватиме аж до липня 1923 р. Завершилося це обговорення 29 листопада 1919 р. прийняттям резолюції ЦК РКП(б) «Про Радянську владу в Україні», яка була винесена на Восьму Всеросійську конференцію РКП(б) й ухвалена 3 грудня 1919 р. Ця резолюція знаменувала собою поворот в більшовицькій національній політиці: від прагнення до повного злиття України з Росією до формального визнання самостійності УСРР, від політики русифікації та обмеження української мови як контрреволюційної до визнання й гарантування прав української мови в радянських установах, від політики насадження комун і радгоспів – до задоволення вимог селянства щодо зрівняльного розподілу поміщицьких земель тощо. Обговорення цього питання на конференції було досить бурхливим. Показово також, що доповідь Леніна по цьому питанню чомусь не збереглася[3].

Доповідь Раковського досі ніде повністю не публікувалася й зберігається в Російському державному архіві соціально-політичної історії – колишньому Центральному партійному архіві Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС в Москві. Оскільки автор документу – Християн Раковський відомий більшовицький діяч болгарського походження був серед лідерів Лівої опозиції в РКП(б) і особистим другом Льва Троцького, він був репресований в 30-ті роки й розстріляний у вересні 1941 р. в Орловській тюрмі, а на його твори було накладено табу аж до 1988 р., коли його реабілітували[4]. Вперше цю доповідь ввів у науковий обіг у своїх працях український радянський історик Володимир Мельниченко в 1989 р., потім її використовували багато інших дослідників, але досі повністю не публікували[5].

Християн Раковський відверто пише, що утвердження радянської влади в Україні можливо лише за допомогою радянської Росії та російської комуністичної партії й рішуче критикує погляди тих українських соціалістів та комуністів (боротьбистів та українських соціал-демократів-незалежників), які орієнтувалися на внутрішні сили та утворили дві українські комуністичні партії. Більше того Раковський визнає, що і в середовищі самих більшовиків є прибічники незалежної української радянської держави – послідовники Василя Шахрая: «Ідея самостійної української радянської держави захопила і деякі кола нашої партії. Таким чином, деякі товариші з нашої партії йдуть по стопах Шахрая, колишнього члена нашої партії і Саратовського виконкому, який перейшов згодом на бік самостійників».

Сам Василь Шахрай та його друг Сергій Мазлах ще на початку 1919 р. у відомій брошурі «До хвилі» піддали нищівній критиці погляди Раковського на Україну, зокрема його статтю «Безнадійна справа», вміщену  в «Известиях ВЦИК», де він стверджував, що «етнографічні відмінності українців від росіян самі по собі незначні» й жодних підстав для існування самостійної України немає[6]. Відомий історик Валерій Солдатенко досі вважає, що погляди авторів «До хвилі» так і не змогли вплинути жодним чином на більшовиків та суспільно-політичну думку тієї доби та й пізніших «націонал-комуністів»[7]. Показово, що очільник уряду УСРР був іншої думки, хоч визнав це лише в листопаді 1919 р.

Доповідь або тези Раковського наочно показують і відсутність міцної соціальної бази для більшовицької диктатури в Україні в 1919 р. Попри те, що, як вказує автор, радянська влада в Україні на початку  1919 р. була встановлена насамперед внутрішніми силами, політика комуністичного штурму наштовхнулася на несприйняття українським селянством і навіть робітництвом, що вважалося гегемоном революції. Наприклад під час денікінської окупації Києва частина робітників, в тому числі заводів «Греттера» і «Арсенал», навіть пішли добровільно в білогвардійську армію.

Цікавий також аналіз повстанського руху Раковським. Він виділяє зокрема в ньому декілька ідейно-політичних течій – прибічників Петлюри (Директорії УНР), прибічників Махна (анархістів) та прибічників «української партії комуністів самостійників шахраєвського толку» (тобто майбутньої УКП), докладно описує деякі антибільшовицькі повстання та діяльність селянських отаманів[8]. 

Звісно, що далеко не все в цьому документі відповідає дійсності. Слід мати на увазі і упередженість автора, і не завжди повну інформованість. Зокрема про становище на зайнятій білогвардійцями території Раковський дізнавався із білогвардійської преси та повідомлень агентів Зафронтбюро ЦК КП(б)У. Зокрема Раковський називає Нестора Махна найбільшим прибічником ідеї незалежної Української Радянської Республіки. Найімовірніше тут Раковський спирався на донесення більшовицьких агентів з Катеринослава, де в листопаді 1919 р. відбулася нарада керівництва махновців та представників боротьбистів і майбутніх укапістів (послідовників Василя Шахрая). На цій нараді було ухвалено рішення про утворення ними самостійної повстанської української армії для  боротьби як проти денікінців, так і проти диктатури РКП(б), а також видання ними спільно газети «Шлях до волі». На жаль реалізовано було лише рішення про спільну газету[9].

Деякі моменти доповіді Раковського ніби перегукуються із сьогоденням: зокрема описи біженців, паливної та продовольчої кризи. Найдивніше від більшовицького діяча й на той момент керівника політуправління Реввійськради РСФРР звучать скарги на те, що західні імперіалісти лише на словах підтримують Денікіна та «єдину й неділиму Росію», а насправді таємно надають допомогу українським націоналістам та Директорії УНР. Опоненти Раковського з українських комуністів ще на початку 1919 р. відзначали вражаючу єдність позицій щодо України, її права на самовизначення та самостійну державу в російських монархістів, кадетів, меншовиків, есерів і значної частини «комуністів». Всіх їх об’єднував імперський погляд, що заперечує існування України як окремої країни та окремого народу. «І от коли порівняєш два табори на Україні: 1) єдина і неділима Росія: монархісти, кадети, меншовики, с.-р. і «комуністи України»; 2) самостійна і незалежна Україна рядом з Росією: українські партії, — то пікантність сього фактичного стану набірає для пролетарської партії досить одіозного характеру. Се мова фактів, мова класових групіровок»[10].

Ця публікація є продовженням публікації спадщини українських «націонал-комуністів» Василя Шахрая та Сергія Мазлаха, зокрема документів із російських архівів про них, копії яких нам вдалося дістати в 2018 – 2019 рр.[11] Хотілося би думати, що ці публікації дозволять українській історіографії остаточно подолати всі «рецедиви» радянського історіографічного ресурсу[12] та визначити як роль більшовизму, так і роль українських комуністичних течій так званого націонал-комунізму в Українській революції 1917 – 1921 рр., дослідженню яких досить мало приділяють увагу історики[13].

Документ складається із власне «Тез» Раковського, плану до них (не публікується) та п’яти додатків – довідок про робітництво України, селянство України, партизансько-повстанський рух, національне питання. Окремо в короткій довідці Раковський характеризує орієнтацію на внутрішні сили. При публікації ми намагалися зберегти орфографію оригіналу, хоч деякі місця точно розібрати не вдалося.

Щиро дякую за допомогу при розшуку та підготовці до публікації цього документу Сергєю Соловйову та Геннадію Єфіменку.

Андрій Здоров

 

"Победобєсіє" і наша війна

 

 

(Зображення - Віталій Кулик)

Дев'ять років тому в 2013 р. адміністрація торгівельної мережі, де я працював, видала нам усім георгіївські стрічки і розпорядження - носити їх 9 - 10 травня під загрозою штрафу в 50 грн. Я тоді відмовився це робити й сказав адміністратору, що це непристойно й аморально.

Пізніше я запитував директора про штраф, але вона мені повідомила, що штраф за це так з мене й не стягували.

Цікаво, що через два роки - в 2015 р. та сама адмінстрація тієї самої трогівельної мережі видала розпорядження: категорично заборонити георгіївські стрічки - щоб раптом хтось не надягнув по старій звичці.

Звісно між цими подіями був Майдан, втеча Януковича й напад Росії на Україну в 2014 р. Не сумніваюся, що якби Янукович тоді втримав владу або на його місце посадили якого-небудь Медведчука, то носіння георгіївських стрічок було би обов'язковим і не тільки в нашій мережі, а Україну би перетворили на Малоросію. Але український народ не допустив цього. І вже не допустить ніколи.

Друга світова війна була найстрашнішим в історії людства зіткненням двох імперіалістичних таборів, які ділили світ між собою. Нацистська Німеччина та її союзники з одного боку та сталінський СРСР з іншого були жахливими тоталітарними режимами, що знищили мільйони людей. Не гребували масовими убивствами й уряди США (атомні бомбардування Хіросіми та Нагасакі) та Британської імперії (бомбардування Дрездена, голодомор в Бенгалії).

Українці тоді були по різні боки фронту, але переважна їх більшість внесла свій внесок у перемогу над німецьким нацизмом, заплативши страшну ціну - близько восьми мільйонів загиблих. Менша частина українців боролася проти сталінської імперії в лавах УПА. На жаль тоді здобути незалежність України не вдалося, але вона постала в 1991 р., коли СРСР розвалився. 

Одним зі свідків та учасників другої світової війни був Данило Шумук, колишній член КПЗУ, потім політреферент УПА: 

Данило Шумук

«Розмови точилися довго і все це лягало на мою душу важким каменем, бо у результаті тих подій, про які йшла мова, виявилось, що все те, за що я готовий був віддати своє життя, насправді є найстрашнішим чудовиськом в історії людства. Проти тієї страшної сили виступала така ж сама страшна сила – фашизм. Тих дві сатанинські сили, дві сатанинські ідеології роздерли наш народ і витворили таку ситуацію, що ми активно стали самі себе винищувати. все людство попало наче у якусь трясовину всеохоплюючого Зла, бо на боці Росії збираються виступити Америка і Англія. Для мене це настав найстрашніший період у моєму житті, бо я втратив сенс життя. Світ покрився чорною пеленою Зла… Життя без мети, Великої Мети, не має змісту, але глибинна, внутрішня віра і надія на перемогу добра над злом, на перемогу справедливості над несправедливістю, тримали мене при житті і наказували зберігати себе і ждати свого часу.»

(Данило Шумук. "Пережите і передумане". 

Автор п’ять років відсидів в польських тюрмах за приналежність до підпільної Компартії Західної України та понад 35 років – в таборах, тюрмах та на засланні в Радянському Союзі за так звану «антирадянську діяльність». Один з керівників Норильського повстання 1953 р.)

Російська пропаганда закидає українцям колабораціонізм із гітлерівською Німеччиною, але забуває при цьому сказати, що найбільшим колаборантом - другом і союзником нацистської Німеччини - з серпня 1939 по червень 1941 р. був саме сталінський СРСР.

Деяки з колоніальних народів Азії та Африки також плекали надії на визволення з під гніту Британської імперії за допомогою Німеччини. Наприклад лідер радикального крила Індійського Національного Конгресу Субхас Чандра Бос в 1941 р. поїхав до Берліну й отримав дозвіл на формування легіону "Вільна Індія" в складі німецької армії, а пізніше за допомогою японців формував із військовополенених Індійську національну армію, що мала би воювати за незалежну Індію. Бос загинув в 1945 р. й досі його шанують в Індії як одного з національних героїв на рівні із Махатмою Ганді та Джавахарлалом Неру.

До речі свідченням внеску України в перемогу над німецьким нацизмом та сили українського національно-визвольного руху, з яким мусив рахуватися і Кремль, є також місце в Організації Об'єднаних Націй. Українська РСР була співзасновницею ООН в 1945 р., хоч здобула незалежність лише в 1991 р.

Так само як і домініон Британська Індія, що також стала співзасновником ООН в 1945 р., а отримала незалежність лише в 1947 р.

Генк Сневліт

Як мали ставитися до тієї війни справжні ліві показав лідер голандського підпільного "Фронту Маркса-Леніна-Люксембург" Генк Сневліт. Вже в 1939 р. він охарактеризував сталінський режим як найгірший вид фашизму. Сталінську систему він визначив як тоталітарний державний капіталізм, й закликав боротися проти обох диктаторів - і Гітлера , і Сталіна. "Російські робітники мусять чинити опір фашистському вторгненню, але вони можуть надати війні характер захисту революції лише тоді, коли знищать сталінський режим", писав він. В 1942 р. гестапівці викрили цю підпільну організацію та розстріляли її членів. Свою смерть Генк Сневліт зустрів співом "Інтернаціоналу".

Зараз український народ відбиває напад нового російського нацизму й пам'ятає перемогу над нацизмом німецьким. Без перемоги над російським імперіалізмом ні демократія, ні соціалізм в Україні неможливі. Як зрештою без цього неможлива вже й сама Україна.

Тому наші гасла зараз:

Пам'ятаємо - Перемагаємо!

А.Здоров.

Херсон під окупацією: інтерв’ю із місцевим мешанцем.

 

 

На шляху до Херсону. Фото Е. Костюченко

На початку березня Херсон став єдиним обласним центром України, який вдалося захопити російським окупаційним військам, що наступають із Криму. Бої за саме місто тривали недовго, але навколо нього досі чутно постріли та вибухи – особливо з боку знаменитої вже на весь світ Чернобаївки. В самому Херсоні довго тривали мирні демонстрації місцевих жителів проти російської окупації, які жорстоко розганялися загарбниками. Останнім так і не вдалося створити тут Херсонську Народну Республіку.

Як живеться зараз херсонцям під новою владою? Що змінилося в їх житті й на що вони сподіваються? Про це ми поговорили із місцевим мешканцем Миколою (ім’я змінене). Він майже все життя прожив у Херсоні, колись був активістом давно вже неіснуючої анархо-синдикалістської організації.

 

Питання: Як Ви дізналися, що Херсон вже захоплено російськими окупантами? Чи правда, що все обласне керівництво від глави обласної воєнної адміністрації до керівників силового блоку втекло з міста в перші ж дні, не організувавши оборону?

- Захоплення Херсону чекали, бо було схоже, що ВСУ не втримають Антонівський міст. За пострілами було чути, як ворог оточує місто. Однім ранком дружина прийшла з базару й сказала, що орки вже в місті.

 

Питання: Що змінилося у вашому житті? Як працюють магазини, ринки, транспорт і комунальні служби?

- Змінилася якість життя повністю. Постійне відчуття небезпеки, невизначеності, всі плани зруйновано. Невідомо, як поведуть себе окупанти сьогодні..., завтра. Ці почуття перекривають все інше. Хронічний страх, постійна тривога...

    Магазини відчинилися далеко не всі, вибір дуже обмежений: картопля, капуста, якесь несвіже м’ясо, якась непопулярна раніш овочева, чи грибна консервація. Або елітні продукти за скаженими цінами.

   До АТБ шалена черга до напівпорожніх полиць, АТБ херсонці шанують навіть більше, ніж свого часу радянська людина шанувала тов. Леніна в мавзолеї.

Ціни:

-картопля 9,5 грн (магазин), 22 базар.

-Хліб 22 грн. По ларьках. Часто несвіжий, хлібина за розміром все менше.

-Капуста 20 грн кг.

-М'ясо 200 -300 грн кг несвіже

-Олія 70 за літр. В магазині вчора купив 3 л олії за 300 грн.

-Пиво 70 60 80 грн за 2 л.

-Кон'як 170 грн.

- Лишилася дорога горілка 170- 200 грн.

- Сигарети 70 грн в магазині. (часто нема) 120 гривень на базарі.( бачив розсипухою без пачок)

Це все при явному дефіциті готівки, банкомати не працюють. Інколи вмикають якийсь “приватівський”, його теж шанують, як тов. Леніна.

Вода подається. Електрика, каналізація, зв'язок, інтернет є - з перебоями.

Сміття інколи вивозиться.

 

Російські солдати перед будинком обладміністрації. Фото Е. Костюченко

Питання: Як ведуть себе російські війська? Чи створили вони окупаційну адміністрацію? Яку проводять політику? Що відомо про жертви серед місцевого населення?

- Власне війська бачив в перші дні окупації. В центрі міста стоїть росгвардія з БТР-ом й автозаками. Не нариваюсь, контакту уникаю, невідомо, що у них в голові. Бачив, як трусять автівку, чи перевіряють документи (?). Ходять чутки й лунають повідомлення про згвалтування (чутка з поліклініки).

Когось патрульні пиздили у приватному секторі за порушення комендантської години (чи то людину, що втратила людську подобу, чи собаку, яка раптом заговорила по людськи).

Політика окупантів поки що м’яка, на будівлі поліції ще українські прапори. Але місто заблоковане, й з боку України товари, чи гуманітарка не доходять. Страшний дефіцит з ліками.

Світ обійшли відео з камер спостереження, як в Херсоні солдати Росії грабували магазини.

Щодо затримань громадян. Когось кудись вивозять. Підривають двері квартир. Викрадають з вулиць. Учасників АТО, співробітників поліції, СБУ, навіть тих, що вже на пенсії, учасників мітингів. Точне число мені не відоме. Когось вже відпустили. Більшість - ні.

У російських солдатів перед вторгненням начальство відібрало мобільні телефони, тому вони масово віджимали телефони у місцевого населення під виглядом перевірки, щоб мати можливість дзвонити додому.

  

Мітинг на головній площі Херсону. Фото Е. Костюченко

Запрет пятой колонны в Украине. По поводу запрета пророссийских партий

 

В. Медведчук и В. Путин в Москве 06.10.2020 г.

 

Термин «пятая колонна» появился в Испании (исп. quinta columna) во время войны республиканцев против фашистского режима Франко в 1936 – 1939 гг. Тогда командующий франкистов генерал Эмилио Моле заявил, что помимо четырех колонн, которыми его армия движется на Мадрид, есть еще пятая колонна в самой столице, которая ударит с тыла в решающий момент.

19 марта 2022 г. президент Украины Владимир Зеленский подписал указ, который ввел в действие решение Совета национальной безопасности и обороны Украины от 18 марта о запрете на период военного положения деятельности в Украине ряда политических партий, которые помогают государству-агрессору – Российской Федерации, начавшей 24 февраля  полномасштабное вторжение в Украину.

 

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАИНЫ № 153/2022

О решении Совета национальной безопасности и обороны Украины от 18 марта 2022 г. «О приостановлении деятельности отдельных политических партий».

 

Согласно статье 107 Конституции Украины постановляю:

1. Ввести в действие решение Совета национальной безопасности и обороны Украины от 18 марта 2022 г. «О приостановлении деятельности отдельных политических партий» (прилагается).

2. Контроль за выполнением решения Совета национальной безопасности и обороны Украины, введенного в действие этим указом, возложить на секретаря Совета национальной безопасности и обороны Украины.

3. Этот Указ вступает в силу со дня его опубликования.

Президент Украины В. ЗЕЛЕНСКИЙ.

19 марта 2022 г.

Введено в действие

Указом Президента Украины

 от 19 марта 2022 г. № 153/2022.

ПОСТАНОВЛЕНИЕ

Совета национальной безопасности и обороны Украины от 18 марта 2022 г.

О приостановке деятельности отдельных политических папртий.

 

Учитывая прямую военную агрессию со стороны Российской Федерации, принимая во внимание актиукраинскую политическую и организационную деятельность, пропаганду войны, публичные заявления и призывы к изменению конституционного строя насильственным путем, реальные угрозы нарушения суверенитета и территориальной целостности государства, подрыва его безопасности, а также действия, направленные на незаконный захват государственной власти, демонстрацию проявлений коллаборационизма, насилия, принимая во внимание программные и уставные цели, которые содержат антиукраинскую позицию, распространение сведений об оправдании, признания правомерной, отрицания вооруженной  агрессии Российской Федерации против Украины, с целью обеспечения национальной безопасности и общественного порядка в период действия в Украине правового режима военного положения, введенного Указом Президента Украины от 24 февраля 2022 г. № 64/2022, утвержденного Законом Украины от 24 февраля 2022 г. № 2102-ІХ, исходя из требований законов Украины «О правовом режиме военного положения», «О политических партиях», согласно ст. 107 Конституции Украины, Совет национальной безопасности и обороны Украины постановил:

1.Приостановить на период действия военного положения какую-бы то ни было деятельность в Украине политический партий «ОППОЗИЦИОННАЯ ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИЗНЬ», «ПАРТИЯ ШАРИЯ», «ДЕРЖАВА», «ЛЕВАЯ ОППОЗИЦИЯ», «ПРОГРЕССИВНАЯ СОЦИАЛИТИЧСЕКАЯ ПАРТИЯ УКРАИНЫ». «СОЮЗ ЛЕВЫХ СИЛ», «СОЦИАЛИСТИЧЕСКАЯ ПАРТИЯ УКРАИНЫ», «СОЦИАЛИСТЫ», «ОППОЗИЦИОННЫЙ БЛОК», «НАШИ» и «БЛОК ВЛАДИМИРА САЛЬДО».

2. Министерству юстиции Украины неотложно принять в установленном порядке исчерпывающие меры для запрета деятельности политических партий, указанных в пункте 1 данного постановления.

Секретарь Совета национальной безопасности и обороны Украины А. ДАНИЛОВ.

https://www.president.gov.ua/documents/1532022-41765

 

Часть названных здесь партий имеет в своих названиях слова «Левая», «Социалистическая» или «Социалисты». На самом деле ни одна из них не является ни левой, ни социалистической. Все они представляют собой или олигархические политические проекты, или конспирологические секты, которые спекулируют на настальгии старшего поколения по временам СССР и много лет поддерживали российский империализм и шовинизм под видом «славянского единства» и «союза православных народов». Большинство из них уже давно политические трупы.

Наибольшую из этих партий до недавнего времени представляла «Оппозиционная платформа за жизнь» (ОПЗЖ), которую возглавлял глава администрации бывшего президента Украины Кучмы и кум нынешнего президента России Путина – Виктор Медведчук (в 2004 г. Путин стал крестным отцом его дочери Дарины). Состояние Медведчука оценивают в сотни миллионов долларов, а его партия была крупнейшей пророссийской силой в Украине, имея свою фракцию в парламенте и местных советах. В прошлом году по обвинению в государственной измене Медведчук был арестован у себя дома в элитном особняке, но после начала российского вторжения сбежал. После 24 февраля начался массовый выход депутатов разных уровней из ОПЗЖ, часть из них просто сбежала из Украины, как например фанат Путина и депутат Верховной Рады Илья Кива (он пока единственный депутат от этой партии, которого лишили мандата).

13 марта 2022 г. в оккупированном российскими войсками Херсоне местные деятели ОПЗЖ, «Оппозиционного блока», «Блока Владимира Сальдо» (бывшего мера Херсона), СПУ и КПУ провели митинг у «Вечного огня» якобы к годовщине освобождения города от нацистов в 1944 г. Под красными знаменами участники призвали к созданию «Комитета спасения Херсонщины» и «Херсонской Народной Республики» - аналогичной  марионеточным оккупационным анклавам ДНР и ЛНР. Однако в Херсоне из этого ничего не вышло. Во много раз больше жителей города несмотря на угрозы оккупантов вышли на демонстрации с украинским флагами и протестом против оккупации, а Херсонский областной совет провел заседание в онлайн режиме и категорически отверг идею образования ХНР, заявив, что Херсонщина – это Украина. После этого даже В. Сальдо заявил, что его заставили участвовать в том митинге русские оккупанты.

Некоторых депутатов местных советов от ОПЗЖ русское военное командование назначило главами оккупационных администраций в захваченных городах Херсонской и Запорожской областей, где несколько недель продолжались массовые протесты мирных жителей против оккупации – Мелитополь, Геническ, Энергодар, Новая Каховка, Бердянск.

На последних выборах в местные советы Украины, которые состоялись 25 октября 2020 г., упомянутые выше партии набрали соответственно:

ОПЗЖ                                           9,93 % голосов и 4214 мандатов депутатов местных советов,

«Оппозиционный блок»            0,49 % голосов и 208 мандатов депутатов местных советов,

«Партия Шария»                          0,12 % голосов и 52 мандата депутатов местных советов,

«Блок В. Сальдо»                           0,10 % голосов и 41 мандат депутатов местных советов,

«Левая оппозиция»                      0,03 % голосов и 13 мандатов депутатов местных советов,

Партия «Наши»                              0,01 % голосов и 6 мандатов депутатов местных советов.

Кроме того часть депутатов , выдвинутых путем самовыдвижения, также были на тот момент членами партий:

«Оппозиционный блок»           0,12 % и 8 мандатов депутатов местных советов,

ОПЗЖ                                        0,06 % и 4 мандатов депутатов местных советов,

Партия «Социалисты»                0,01 % и 1 мандат депутатов местных советов.

 

Заборона п'ятої колони в Україні

 

 

 

 Щодо заборони проросійських партій

 

19 березня цього року президент України Володимир Зеленський підписав указ, що ввів у дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 18 березня про заборону на період воєнного стану діяльності в Україні низки політичних партій, які допомагають державі-агресору – Російській Федерації, що 24 лютого почала повномасштабне вторгнення в Україну.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №153/2022

Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року "Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій"

Відповідно до статті 107 Конституції України постановляю:

1. Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року "Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій" (додається).

2. Контроль за виконанням рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію цим Указом, покласти на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ

19 березня 2022 року

Введено в дію
Указом Президента України
від 19 березня 2022 року
№ 153/2022

РІШЕННЯ

Ради національної безпеки і оборони України

від 18 березня 2022 року

Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій

Ураховуючи пряму військову агресію з боку Російської Федерації, зважаючи на антиукраїнську політичну та організаційну діяльність, пропаганду війни, публічні заяви та заклики до зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, реальні загрози порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, а також дії, спрямовані на незаконне захоплення державної влади, демонстрацію проявів колабораціонізму, насильства, зважаючи на програмні та статутні цілі, що містять антиукраїнську позицію, поширення відомостей про виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, з метою забезпечення національної безпеки та громадського порядку в період дії в Україні правового режиму воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102–IX, ураховуючи вимоги законів України "Про правовий режим воєнного стану", "Про політичні партії", відповідно до статті 107 Конституції України Рада національної безпеки і оборони України вирішила:

1. Призупинити на період дії воєнного стану будь-яку діяльність в Україні політичних партій "ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ", "ПАРТІЯ ШАРІЯ", "ДЕРЖАВА", "ЛІВА ОПОЗИЦІЯ", "ПРОГРЕСИВНА СОЦІАЛІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ", "СОЮЗ ЛІВИХ СИЛ", "СОЦІАЛІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ", "СОЦІАЛІСТИ", "ОПОЗИЦІЙНИЙ БЛОК", "НАШІ" та "БЛОК ВОЛОДИМИРА САЛЬДО".

2. Міністерству юстиції України невідкладно вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо заборони діяльності політичних партій, зазначених у пункті 1 цього рішення.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України О.ДАНІЛОВ

https://www.president.gov.ua/documents/1532022-41765

 

Частина названих тут партій містить у своїй назві слова «Ліва», «Соціалістична» або «Соціалісти». Проте жодна з них насправді не є ні лівою, ні соціалістичною. Всі вони є або олігархічні політичні проєкти, або конспірологічні секти, що спекулюють на ностальгії старшого покоління по СРСР та відверто підтримували багато років російський імперіалізм та шовінізм під виглядом «слов’янської єдності» та «союзу із братніми православними народами». Більшість з них давно вже політичні трупи. Найбільшу з цих партій «Опозиційну платформу за життя» (ОПЗЖ) очолює кум Путіна й колишній глава адміністрації Кучми Віктор Медведчук, чиї статки оцінюють в сотні мільйонів доларів. Минулого року за звинуваченням у державній зраді він був заарештований у себе вдома в елітному маєтку, але із початком війни втік. Частина депутатів від цієї партії вже заявила про вихід із ОПЗЖ, а деякі найбільш відверті фанати Путіна, як от депутат Верховної Ради Ілля Кива,  втекли з України.

«Блок Володимира Сальдо» (колишнього мера Херсона) разом із частиною місцевих діячів ОПЗЖ, "Опозиційного блоку", КПУ та СПУ після окупації російськими військами Херсонської області намагалися допомогти російським окупаційним військам утворити тимчасову адміністрацію на території Херсонської області шляхом утворення так званого "Комітету порятунку Херсонщини" й так званої "Херсонської народної республіки". Зокрема про це йшлося на проведеному ними мітингу в Херсоні 13 березня 2022 р. на день визволення Херсону від німецьких нацистів в 1944 р. Але спротив українських громадян Херсонщини не дозволив цього зробити. Хоч масові демонстрації херсонців під українськими прапорами й розганяються російськими нацистами, але Херсонська обласна рада в онлайн-режимі ухвалила рішення про рішуче засудження спроб проголосити ХНР та про єдність з Україною.

На останніх виборах до місцевих рад в Україні, що відбулися 25 жовтня 2020 р., згадані вище партії набрали відповідно:

ОПЗЖ                                   9,93 % голосів та 4214 мандатів депутатів місцевих рад ,

«Опозиційний блок»    0,49 % голосів та 208 мандатів депутатів місцевих рад,

«Партія Шарія»               0,12 % голосів та 52 мандати депутатів  місцевих рад,

«Блок В. Сальдо»             0,10 % голосів та 41 мандат депутатів місцевих рад,

«Ліва опозиція»              0,03 % голосів та 13 мандатів депутатів місцевих рад,

Партія «Наші»                  0,01 % голосів та 6 мандатів депутатів місцевих рад.

Крім того частина депутатів, висунутих шляхом самовисування, також були на той момент членами партій :

«Оппозиційний блок»                0,12 % або 8 мандатів депутатів місцевих рад,

ОПЗЖ                                                  0,06 % або 4 мандати депутатів місцевих рад,

Партія «Соціалісти»                      0,01 % або 1 мандат депутата місцевої ради.

 

Дані Центральної виборчої комісії України:

https://www.cvk.gov.ua/pls/vm2020/pvm002pt001f01=695pt00_t001f01=695.html

 

РУКИ ГЕТЬ ВІД УКРАЇНИ! ЗА СОЛІДАРНІСТЬ ПРОТИ ВІЙНИ!

 

Заява Міжнародної мережі Глобального інституту праці.

Маріуполь. 9 березня 2022 р. (ілюстративне фото)

Повномасштабне вторгнення  російських військ на територію України, що почалося 24 лютого 2022 року, розв’язало криваву війну в центрі Європи. Гинуть не тільки військові з обох боків, але й мирні мешканці, життя людей, на землю яких прийшла війна, перетворюється на жах. В цих умовах профспілки та інші організації трудящих не можуть залишатися байдужими або нейтральними спостерігачами. Треба зробити все можливе, щоби якнайскоріше покласти край агресії та війні.

Український народ, який захищає свою незалежність та свободу, потребує дієвої солідарності. Підкорення України авторитарній владі  Путіна чи його намісників означало би знищення там демократичних інституцій, в тому числі робітничого руху, як це вже зроблено в маріонеткових анклавах Донецької та Луганської «народних республік», що на протязі восьми років знаходяться під російським контролем. Твердження російської державної пропаганди про те, що метою вторгнення є «визволення» України, яка нібито знаходиться під владою «наркоманів та неонацистів», являє собою цинічну брехню. Навпаки, саме Путін та його «Єдина Росія» знаходяться в дружніх відносинах із багатьма ультраправими партіями в Європі та всьому світі. Настільки ж брехливі й посилання, які приводять у виправдання агресії, на буцім-то загрози для безпеки Росії, що нібито виходять з території України. Справжня мета дій Кремля – захоплення території України, яку Путін та його посіпаки оголосили штучним утворенням, створеним більшовиками. Гаслами «боротьби із нацизмом» прикривають спроби завоювання «життєвого простору» для «Російського миру» та реставрації Російської імперії. Подібно до того, як у ХХ ст. міжнародний  робітничий рух захищав від фашизму Іспанську республіку та підтримував спротив тоталітарним диктатурам, сьогодні треба встати на захист демократичної України!

Нинішня війна – це не конфлікт між російським та українським народами. Війну розв’язав правлячий у Москві диктаторський режим, від якого страждає й народ Росії. Продовжуючи традиції російського царизму й сталінізму, сповідуючи архаїчну імперську ідеологію, цей режим ненавидить Україну не тільки за її прагнення до незалежності, але й за революційні традиції. Кремлівські правителі бояться, що системні зміни, які сталися в 2014 р. в Україні, можуть знайти продовження в Росії, й цей страх – ще одна причина розпочатої війни. Путінський режим знову, як і в ХІХ ст., хоче грати роль міжнародного жандарма. Свідчення тому – не тільки вторгнення в Україну, але й допомога спорідненим авторитарним режимам в придушенні народних виступів в Білорусі та Казахстані.

Вже близько мільйона росіян поставили свої підписи під вимогою негайно припинити агресію. Аналогічну позицію висловили чисельні професійні співтовариства – науковців, вчителів, лікарів, працівників культури, архітекторів, видавців та перекладачів тощо. Цей антивоєнний рух громадянського суспільства також потребує міжнародної підтримки.

Робітничий рух завжди базувався на цінностях інтернаціоналізму, солідарності понад державні кордони. Зараз ці принципи мають знайти практичне втілення. Загальних декларацій на користь мирного врегулювання вже не досить. Мусимо назвати речі своїми іменами й чітко зайняти позицію в конфлікті, вставши на бік українського та російського  народів проти кремлівської олігархії, яка несе повну відповідальність за розв’язану війну, та вже дійшла до погроз всьому світові ядерним апокаліпсисом.

В арсеналі робітничого та антивоєнного руху є чимало перевірених досвідом засобів боротьби та демонстрації солідарності. Треба, щоби організації трудящих та громадські співтовариства розповсюджували правдиву інформацію про причини та характер війни, всіма доступними засобами протистояли кремлівській пропаганді й добивалися надання всебічної допомоги воюючій Україні. Якщо агресія не буде зупинена, це стане найтяжчою поразкою для всіх  прогресивних сил в міжнародному масштабі. Цього неможна допустити.

За негайне виведення російських військ з української території!

НІ ВІЙНІ!

 

Міжнародна мережа Глобального інституту праці – це альянс організацій, що прагнуть до розвитку міжнародної солідарності профспілок та інших об’єднань та рухів громадянського суспільства. Її учасники поділяють мету формування демократичного та стійкого глобального суспільства, заснованого на принципах  соціальної справедливості, свободи й верховенства права. Учасники мережі ГІП працюють в інтересах руху трудящих, виходячи з цінностей та принципів демократичного соціалізму.

Міжнародна мережа ГІП представлена в Швейцарії, Великобританії, Росії, США та Франції.

Опубліковано 2 березня 2022 р.:

English: https://www.gli-manchester.net/2022/03/gli-network-statement-on-ukraine

Deutsch: https://socialism.ch/deutsch/haende-weg-von-der-ukraine-solidaritaet-gegen-den-krieg/?fbclid=IwAR34gz507zkV7SU5nCH9Iulz-XkAX2ykBPAvioe2LnPv_ZC_A-W4UOE5sZI

Français: https://socialism.ch/francais/bas-les-pattes-de-lukraine-pour-la-solidarite-contre-la-guerre/

 

The Last War of Putin's Reich

 

Appeal of Ukrainian Socialists to the Socialists and Workers of the World

 

 

Chernigiv. Destroyed Russian tank

 

Early in the morning of February 24, Russia unleashed a full-scale war against Ukraine. The 200,000-strong Russian army launched an offensive from the north, east and south, bombing dozens of Ukrainian towns and villages. Russian President Vladimir Putin calls this a "special military operation" with the goal of "protecting the population of Donbass" and to "denazify and demilitarize Ukraine". This is a blatant lie. For all its faults, Ukraine is a bourgeois democratic state, where citizens have equal rights regardless of nationality, and power is changed in elections, not transferred from one authoritarian ruler to another. The Ukrainian people have the right to determine their own destiny and defend their choice.

According to the Ukrainian Ministry of Defense, only during the first day of the war, on February 24, 137 military and civilian people were killed at the hands of Russian invaders, 316 people injured. At least three children were confirmed dead. Full casualty figures are not known by now. Russian cruise missiles and multiple rocket launchers, bullets and shells continue for the third day to kill and maim Ukrainians, destroying homes, schools, kindergartens and hospitals.

The Armed Forces of Ukraine and volunteers are waging a heroic struggle against the invader. In Kyiv the weapons are being distributed among people. Only during the first day about 130 combat vehicles, about 30 tanks, 7 planes and 6 helicopters of the Russian occupation troops were destroyed. According to the General Staff of the Armed Forces of Ukraine, losses of Russian personnel today amounted to more than 3,500 people, including about 200 Russian soldiers who have surrendered.

In Russia itself, thousands of people took to the streets to protest against the war and aggression in Ukraine. According to OVD-Info, police detained more than 1,800 protesters in the first two days.

Putin came to power in the wake of the 1999 Chechen war and has been rebuilding the Russian empire ever since, combining the traditions of Tsarism and Stalinism. At the same time, many Russian “leftists” supported and continue to support him in this. Even the last decision of the State Duma to recognize the puppet imperial enclaves of Donetsk and Luhansk “popular republics” (DPR-LPR) was adopted at the suggestion of the Communist Party faction.

The main obstacle to the restoration of the Russian Empire is Ukraine. Continuing the traditions ofthe Romanovs imperial state, Putin does not consider the Ukrainians to be a separate nation, but part of the Russians. Ukraine, in his opinion, is an invention of Russia's enemies: the Poles, Austrians, Germans, and Bolsheviks. In 2004, an attempt to bring pro-Russian President Yanukovich to power led to a massive outburst of popular indignation, the Orange Revolution, which marked Putin's first defeat. In 2010 Yanukovich managed to win the election and became the main agent of Russian neocolonialism in Ukraine. His corrupt regime was overthrown by the 2013-2014 bourgeois-democratic revolution, known as the Euromaidan. After several months of mass protests and barricade fighting in the center of Kyiv, Yanukovich and his entourage fled to Russia and turned to Putin for help. For the Kremlin, this served as a pretext for open military intervention, which led to the annexation of Crimea and the creation of puppet regimes of the so-called DPR-LPR. Over the past eight years, more than 14,000 people have become victims of Russian aggression in the Donbas, and more than a million people have become refugees.

Stanitsa Luganskа. Kindergarten after Russian shelling.

When the Russian-Ukrainian war began in 2014, a significant part of the Russian, Ukrainian and Western left declared that they condemned both sides, because it was the same imperialist war between NATO (the West) and Russia as the First World War of 1914 -1918. As is well known, the conference of socialists in the Swiss city of Zimmerwald opposed that war and condemned it as imperialist on both sides.

But the current war is not a direct clash between the imperialist camp of the U.S. and the EU (NATO) on the one side and Russia and its satellites on the other side. Neither the US, nor the EU, nor NATO are fighting in this war! This war is imperialist and neocolonial only from one side - from the Kremlin, which is trying to reclaim its former part of the empire. Ukraine has its own rich history, language, and culture, despite being under the rule of the Russian czars for nearly two and a half centuries. In 1917 the Ukrainian bourgeois democratic national liberation revolution created the Ukrainian People's Republic. The Bolsheviks, having seized power in Russia, had to reckon with this and keep it in the form of a formally sovereign Ukrainian Soviet Socialist Republic, actually ruled from Moscow. The Stalinist regime organized a mass terror against Ukrainian culture and mass famine-genocide of Ukrainian peasants in 1932-1933, which took the lives of 3.9 million people.

Here it is entirely logical to draw an analogy with Ireland, which had also been under English rule for many centuries, and where the British authorities were responsible for the mass famine of 1845-1849. The Irish national liberation movement fought for independence for centuries, with the support of Marx, Engels and Lenin, and at times even the support of England's rivals among the powers of Europe, such as Germany. 

Therefore, to transfer the Zimmerwald position to the Russian-Ukrainian war means to help Russian imperialism to rebuild the empire, to help the new Führer to build a new Reich in Europe. This is the false position of the Pseudo-Zimmerwald.

Like the regimes of Napoleon III and Hitler, the Putin regime ensures internal stability primarily through external expansion and militant chauvinism. The bloody wars in Chechnya, Georgia and Ukraine, unleashed by the Kremlin, led to massive civilian casualties. Until now, the Western powers have treated the Putin regime more or less loyally, as an equal trading partner or even an ally in the fight against "international terrorism."

But that time has passed.

An open full-scale war against Ukraine shows the world that the imperial ambitions of the new Führer cannot be satisfied or tolerated at the expense of others, for sooner or later he will come after you.

Whereas little Chechnya resisted Russian aggression for several years and cost the lives of some ten thousand Russian soldiers, Ukraine is ten times larger than Chechnya both in population, territory and potential. We are sure that the Russian Reich (which for some reason they call the "Russian world") will break its neck exactly in the war with Ukraine. This will be the last war of the Putin regime and the Russian Federation in its present form. It is it that today needs urgent denazification and demilitarization. Russian social chauvinists and social imperialists who support its bloody wars will also be buried under the rubble of this regime. And those who survive will be ashamed of it as the Germans are now ashamed of Nazism and Hitler.

For this, a great effort must be made by all who care about the fate of humanity. There is no other choice for the preservation of peace.

We call upon all socialists, workers and honest people of the world to demand that their governments:

- bring to trial the rulers of the Russian Federation, headed by Putin, as war criminals who unleashed an aggressive war and are responsible for the deaths of thousands of innocent people;

- expel Russia from the UN and other international organizations as a state that has violated the UN Charter by direct military aggression against other UN member state. Its re-admission to the UN and other international organizations is possible only after demilitarization of Russia, renunciation of its nuclear weapons, trial of the current criminal rulers of Russia and holding of democratic elections in Russia.

As well as to demand from the organizations of the Labor movement:

- expulsion of the Federation of Trade Unions of Russia and all trade union organizations supporting directly or indirectly the Putin regime from all international trade union associations;

- expulsion of all supporters of the Kremlin regime and its aggressive policies from international socialist organizations.

 

February 26, 2022.                                                       

 

 

Andrij Zdorov

 

Sergiy Ishchenko

 

Alexander Budilo

 

Oleg Dubrovsky

 

Artem Klimenko

 

Oleg Vernik

 -----------------------------------------------------------------------------------------

 P.S.

Denisova

Liudmyla Leontiivna

Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights 

Людмила Денiсова, [Ср 02.03.22 14:31]

https://ombudsman.gov.ua/

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

t.me/denisovaombudsman

УКР/ENG

⚡️Ситуація в Україні залишається напруженою. Станом на 13 годину 2 березня 2022 року російський окупант продовжив використовувати тяжку зброю та знищувати цивільне населення. З початку вторгнення Російської Федерації в Україні, за результатами аналізу інформації, з різних джерел загинула 21 дитина та постраждало 55 дітей.

⚡️Внаслідок обстрілів загарбниками зруйновано інфраструктуру міст: Києва, Ірпеня, Харкова, Маріуполя, Житомира, Херсона та населеного пункту Василівка Запорізької області.

⚡️Так, під час ракетного удару окупантів постраждав пологовий будинок у м. Житомирі.

⚡️Водночас російські війська продовжують обстріл мирного населення Запорізької області. Вчора, о 9.00 російсько-окупаційні війська обстріляли центр населеного пункту Василівка, Запорізької області. Снаряди прилетіли на подвір’я місцевої школи.

⚡️Харків та Херсон продовжують залишатися під потужними обстрілами окупантів.

⚡️Сьогодні вночі внаслідок повітряного удару в м. Житомирі загинула одна дитина та постраждало 6 дітей. Їх було врятовано з підвалів напівзруйнованих будинків. Своїми діями збройних сил Російської Федерації продовжують цинічно порушувати основоположні права дітей – право на життя та охорону здоров’я, гарантовані кожній дитині у світі Конвенцією ООН про права дитини.

⚡️Частини цих смертей можна було уникнути у разі встановлення безпольотної зони над Україною. Закликаю міжнародну спільноту та міжнародні правозахисні організації підтримати ініціативу по закриттю українського неба від винищувачів ворога.

⚡️Між тим під обстрілами у Чернігові в пологовому будинку народилися дві трійні. 

💙💛Доки в Україні на світ з’являються такі янголята— ми непереможні!

----------

The situation in Ukraine remains tense. As of 1 p.m. on March 2, 2022, the Russian occupier continued to use heavy weapons and exterminate the civilian population.  So far, 21 children have been killed and 55 injured in the analysis of information from various sources since the Russian invasion of Ukraine.

As a result of the shelling, the infrastructure of the cities of Kyiv, Irpen, Kharkiv, Mariupol, Zhytomyr, Kherson and the settlement of Vasylivka in the Zaporizhia region was destroyed.

Thus, a maternity hospital in Zhytomyr was damaged during a missile strike by the occupiers.

At the same time, Russian troops continue to shell civilians in the Zaporozhye region.  Yesterday, at 9:00 am, the Russian occupation forces fired on the center of the village of Vasylivka, Zaporizhia region.  The shells landed in the yard of a local school.

Kharkiv and Kherson continue to come under heavy fire from the occupiers.

Tonight one child was killed and 6 children were injured in an air strike in Zhytomyr.  They were rescued from the basements of dilapidated houses.

Through their actions, the armed forces of the Russian Federation continue to cynically violate the fundamental rights of children - the right to life and health, guaranteed to every child in the world by the UN Convention on the Rights of the Child.

Some of these deaths could have been avoided if a no-fly zone was established over Ukraine.  I call on the international community and international human rights organizations to support the initiative to close the Ukrainian skies from enemy fighters.

Meanwhile, two triplets were born in a maternity hospital under shelling in Chernihiv.  As long as such angels are born in Ukraine, we are invincible!

Людмила Денiсова, [Ср 02.03.22 14:31]