субота, 17 червня 2023 р.

Prisoner of Conscience

 

Igor Kuznetsov, 2012.


 This week I got the news from Mordor: my friend from Tomsk, Igor Kuznetsov, was sent from pre-detention center № 4 in Moscow to the Serbsky Research Institute for Clinical Psychiatric Examination. Igor was arrested on September 16, 2021 on charges of inciting mass disorder via the Chto Delat telegram channel. Together with ten other members of the channel he was allegedly preparing mass riots on Election Day, September 17, 2021. Two months later the FSB (political police) brought another charge against him - participation in the alleged "extremist community" Left Resistance. https://memohrc.org/ru/defendants/kuznecov-igor-vasilevich

Members of this group advocated self-determination of the peoples and regions of Russia, against their colonial exploitation by the Kremlin. As the leader of this group was mentioned Daria Polyudova, initiator of the "March for the federalization of Kuban region", who was sentenced to six years in prison by the Moscow military court in 2021 (this was her second sentence). https://memohrc.org/.../defe.../polyudova-darya-vladimirovna

And now, after a year and almost nine months in pre-trial detention, the FSB investigators decided to send Igor Kuznetsov for forensic psychiatric examination at the Serbsky Institute. Yes, the same Serbsky Institute that “diagnosed” Soviet dissidents Pyotr Grigorenko, Valeria Novodvorskaya, and many others.

2014.


In April 2021, Igor Kuznetsov posted on YouTube an appeal to Russians: "Putin is preparing an attack on Ukraine. But it is not Putin, it is our fascist Russia that is preparing a war, in which we can all burn... Like Hitler in his time, Putler is leading the world to World War 3. All of us Russians are to blame for this, including me. Is this going to work as usual? Yes, it did in the spring of 2014, and maybe it will in the spring of 2021, and then, and then... And it would reinforce the Russian “happy-go-lucky attitude” But this Russian attitude would help the Nuclear Armageddon come in 2036 or 2042, and whoever survives will be the envy of the dead." 

For the Left Resistance group, Igor Kuznetsov drafted a manifesto in which he wrote: "The genocide of the peoples of the Caucasus, launched in the 19th century by Tsarism, was continued by Stalin. Stalin's regime is being revived by Putin. Thus, we are fighting not just Russian imperialism, but the serfdom and obscurantism of Tsarist-Stalinist-Putin imperialism. Moreover, the Putin regime's aggression against Ukraine with the annexation of Crimea, against Syria with the bombing of civilians, with adventures in Africa and Latin America after 2014 leads to increased national oppression against non-Russian peoples of the Russian Federation, to a policy of assimilation of non-Russian peoples and destruction of non-Russian languages in Russia. Russians have been turned by tsarist-Stalinist-Putin imperialism into the empire's main tool, and the culture of the Russian people has been perverted by imperialism and chauvinism. Without destroying tsarist-Stalinist-Putinist imperialism and Stalinist-Putinist fascism, the Russian national revival and the revival of all peoples of the Russian Federation is impossible. This international struggle against Russian imperialism and fascism - has become the common national task of all peoples of Russia."

2020.


In a letter to a friend, Igor wrote: "By defending Ukraine, we are defending rights and freedoms for ourselves in Russia; the victory of Ukraine is the defeat of Ruscism in Russia and the coming victory of democracy over Ruscism in the Russian Federation. Ukraine's defeat is our defeat and the intensification of the repression of Ruscism in Russia. While in the summer of 2020 Belarus and Khabarovsk Krai were seething with protest, «Dickhead» put off his war plans; as the protests were suppressed his strategic plan (“nullification” of president terms, aggression against Ukraine, Baltics, Kazakhstan, anschluss of Belarus) was revived again. So there is no separate struggle in Khabarovsk, Minsk, Kazakhstan, etc. - there is one war of internationalists of all countries and regions against Ruscism."

 https://proletar-ukr.blogspot.com/2021/10/blog-post_22.html

 Unfortunately, there are very few people like Igor Kuznetsov left in Russia. They do not enjoy the attention of the Western media, unlike Navalny or other Moscow liberal politicians. Igor spent most of his life as a worker, janitor, and longshoreman; his last job was as a plumber in a medical college, and he also worked as a freelance journalist for the RusNews agency. As an activist, he started as an anarcho-syndicalist in 1989, was one of the founders of Memorial in Tomsk and the Siberian Confederation of Labor, then changed over to anti-authoritarian Marxism, joined the Marxist Labor Party and coordinated the inter-regional association of labor unions "Defense of Labor". When in 1999 Oleg Shein, the leader of this union, became a deputy of the State Duma on the rise of the labor movement, he took Igor Kuznetsov as his assistant. But Igor served a deputy's assistant only for a short time. Shein joined the Russian-chauvinist «Rodina» faction and then the «Just Russia» party, which justified aggression against Chechnya and Georgia. Igor had already refused to be Shein's running mate in 2001. When Shein was asked about his attitude after Kuznetsov's arrest in 2021, he pretended not to know what was all that about.

2021.


In late 2021, a small group of left-wing activists and friends of Igor held an international campaign in solidarity with him. Demands to release Igor Kuznetsov were sent to Russian embassies by the Labor Independent Party of France, the Workers' Party of Algeria, the International Socialist League, a number of trade union organizations from Spain, Germany, Brazil and other countries. On December 15, 2021, in Kiev, we held a picket in front of the Russian embassy, demanding his release. Not a single Russian left-wing organization has publicly expressed its position on the case of Igor Kuznetsov and Daria Polyudova. Only the Memorial Human Rights Center, shortly before its liquidation by a Russian court decision, included Igor and Daria in the list of political prisoners of the regime on its website.

2019.


Igor Kuznetsov's case brings to mind the fate of Soviet dissidents Leonid Plyusch and Vladimir Bukovsky. When we campaigned in solidarity with Igor, we were told that, according to "the lawyers' opinion", such a public campaign abroad might on the contrary worsen Igor's situation and negatively affect the Russian courts. In response, one of our picket participants asked: - And which political prisoners have these lawyers managed to release from Russian prisons?

Maybe I'm wrong, but I still think that it was the international solidarity campaign that saved the lives of many Soviet dissidents who had to be released to the West (or exchanged like Bukovsky), it is the international solidarity campaign that supports prisoners of the Russian fascist regime now. Of course, their complete release will only be possible after the complete military defeat of the Russian Reich. https://proletar-ukr.blogspot.com/2021/12/blog-post_19.html

Andrij Zdorov.


середа, 14 червня 2023 р.

Чи був Китай часів Мао "пролетарською державою"?

 

В 20-30-ті роки ХХ ст. в Західній Європі виникла своєрідна культурно-політична течія «друзів Радянського Союзу», до якої належали наприклад відомі письменники Анрі Барбюс, Ромен Ролан, Бернард Шоу. Критикуючи вади капіталістичного суспільства, що тільки-но вийшло із першої світової імперіалістичної війни в період, коли назрівала друга світова імперіалістична війна, ці діячі вважали, що альтернативою капіталізму є те справедливе суспільство, яке будують в Росії або СРСР. Вони свідомо чи несвідомо закривали очі на злочини сталінського режиму, на голодомор та репресії й користувалися пошаною та підтримкою Кремля. Засновник 4-го Інтернаціоналу Лев Троцький в книзі «Зраджена революція» («Преданная революция», 1936) блискуче висміяв цю категорію «радикальних туристів» на прикладі подружжя Сіднея та Беатриси Вебб. Троцький вказував, що робітничому класові потрібні зрячі друзі, що бачать хвороби та недоліки, а не сліпі фанати чи підлабузники.

Після другої світової війни подібні до сталінського «соціалістичні» режими виникли часто під впливом і за допомогою СРСР в багатьох країнах Європи та Азії, деякі з них навіть входили у конфлікт із Москвою – як наприклад Югославія Йосифа Броз Тіто, Албанія Енвера Ходжі, Китайська Народна Республіка Мао Цзедуна. Остання набула особливої популярності серед лівих інтелектуалів Заходу в 60-ті роки. До їх числа належала і  українська соціалістична група «Вперед», що видавала однойменну газету в Мюнхені, до неї зокрема належали відомий історик Іван Майстренко та економіст Всеволод Голубничий. 

Дискусії про соціальну природу маоїстського Китаю тривали досить довго серед різних соціалістичних течій – троцькістів, леніністів, сталіністів тощо. Досі можна зустріти прибічників маоїзму в різних навіть розвинутих країнах, але вони здебільшого маргінали. Серйозну політичну чи навіть збройну силу маоїсти становлять лише в деяких аграрних країнах Азії та Латинської Америки. Український робітничий активіст Олег Дубровський піднімає питання про соціальну та класову природу маоїстського режиму та подібного до нього режиму червоних кхмерів у Камбоджі. Сподіваємося, що ці його міркування будуть корисними і нашим читачам та всім, хто хоче розібратися в історії соціалістичних та комуністичних рухів.

 


 

Чи був Китай часів Мао "пролетарською державою"?

 

З приводу цього питання наведу доволі розлогу цитату з одного власного листа, написаного ще у лютому 1995-го року. 

 

"... изучая литературу различных тенденций современного троцкизма, вникая в суть дискуссий о классовой сущности СССР, задумываешься над вопросом. - где же тот КРИТЕРИЙ "рабочести" того или иного государства?

Иными словами: какой качественный и количественный уровень развития пролетариата необходим для того, чтобы захватившая власть в той или иной индустриально отсталой стране элита якобинско-бланкистско-ткачевского толка имела хоть какие-то основания объявить свое государство "рабочим"? 

Ведь сплошь и рядом в современной троцкистской литературе приходится читать о том, что в нескольких странах Юго-Восточной Азии, начиная с Китая, возникли "изначально деформированные рабочие государства". 

Как в странах, где пролетариат только формировался, а то и вообще находился в зародышевом состоянии, оказались возможными "РАБОЧИЕ ГОСУДАРСТВА"?! 

Разве это не равносильно тому анекдоту, когда захвативший власть в дофеодальной Эфиопии Менгисту Хайле Мариам создал задним числом РАБОЧУЮ (?!) партию?! Я уже не говорю о том, что формулировка "изначально деформированные" несет в себе известную логическую натяжку. 

Возьмем Китай. Относительно немногочисленный, но уже "воспитанный" капиталистическим производством пролетариат был налицо. Но какой-то комплекс причин помешал ему стать движущей силой китайской революции. Исторический факт: когда КПК во время трагической катастрофы 1927 г. оказалась выбита гоминьдановским террором из городов, то больше не попыталась всерьез восстановить свое влияние на городской пролетариат и ушла в "горы Цзиньганьшаня". Фактически это было ее концом, как пролетарской партии. Начало процесса превращения ее в партию мелкобуржуазных масс деревни отметил уже Троцкий в работе "Китайский вопрос после VI-го конгресса". Победа многолетней крестьянской герильи стала победой военно-бюрократической националистической элиты, взявшей под удушающий контроль рабочий класс городов, разгромившей все его независимые классовые организации и уничтожившей партию, претендовавшую на роль авангарда китайского рабочего класса - Рабочую Коммунистическую Партию Китая (троцкисты). Как можно после этого утверждать, что Китай Мао - это "изначально деформированное рабочее государство"?! Китайская бюрократия, как это ни "забавно", но смыкается с выводами троцкистских теоретиков. К примеру, Дэн Сяопин, рассуждая "О насущных задачах партии на организационном и идеологическом фронте" на одном из пленумов ЦК КПК в первой половине восьмидесятых годов, коснувшись проблемы вольнодумства или, по терминологии Дэна - "духовного загрязнения", нападал на тех в Китае, кто имел дерзость отрицать пролетарский характер КПК и КНР. 

Где тот критерий, который позволяет теоретикам различных тенденций определять Кубу, КНДР, Вьетнам, Китай как РАБОЧИЕ государства?! Если критерия нет, то почему бы уже упоминавшийся мною режим Менгисту Хайле Мариама в Эфиопии 1974 - 1991 г.г. не объявить РАБОЧИМ?! 

Вопрос можно сформулировать еще и так: каков должен быть уровень индустриального развития данной страны, чтобы созданный таким развитием пролетариат мог претендовать на роль движущей силы революции и на осуществление диктатуры пролетариата в обществе? 

 

Переходим ко второму вопросу, который напрямую завязан с первым: классовая сущность режима "красных кхмеров" в Камбодже 1975 - 1979 г.г.. 

Я не нахожу необходимой точки опоры для формулирования удовлетворяющего меня ответа ни в аргументации сторонников теории "переродившихся рабочих государств" ( кстати, Лига за Революционный Коммунистический Интернационал считала Камбоджу "красных кхмеров" именно таковым), ни в аргументации значительно более близкой мне теории государственного капитализма (Клифф, Харман и др.). 

Что же представляла собою т.н. Демократическая Кампучия? 

Классы, в марксистском понимании этой социальной категории, ликвидированы. Но имеет ли в этом случае для социологического анализа значение те методы, которыми было сметено классовое общество?

Но ведь оказалось возможным и осуществимым(!) в рамках отдельной, слаборазвитой аграрной страны ликвидировать классовое общество, рыночную экономику, товарно-денежные отношения! 

Все это было сметено революционным насилием в кратчайшие сроки при помощи деструкции зачаточной индустрии и урбанистической культуры в условиях полной автаркии. 

Чем в это время была власть "красных кхмеров"? Диктатурой беднейшего крестьянства? 

Идем дальше: противоречия между городом и деревней уничтожены путем ликвидации урбанистического образа жизни как такового. Общественное разделение труда на умственный и физический преодолено путем ликвидации прослоек общества, чьей привилегией был умственный труд. 

Остались ли в обществе антагонизмы в марксистском понимании? Носили ли эти антагонизмы классовый характер? Если да, то между кем? 

Кооперированное крестьянство с максимально высокой степенью обобществления в коммунах и кооперативах и военно-бюрократическая каста управленцев - вот и вся социальная структура общества при "красных кхмерах". По всем внешним социальным параметрам - как будто бы КОММУНИЗМ?! 

Коммунизм на основе минимализации материальных потребностей, да еще в "отдельно взятой стране"?! Тем более, что на "коммунизме" сидит верхом жестокая военно-бюрократическая каста и бушует вакханалия красного террора! Почему?! Почему при бесклассовом обществе, бестоварной экономике сохраняется государство с жесточайшими институтами насилия?! Что это - "обобщенная нужда и жандарм" - как формулировал проблему Троцкий в "Преданной революции"? 

В состоянии ли вообще принципиальный троцкистский анализ дать оценку уникальному феномену режима "красных кхмеров" - феномену прорыва к коммунизму через деурбанизацию, деиндустриализацию, минимализацию материальных потребностей и автаркию?"

Какова классовая природа Демократической Кампучии?"