Привид комунізму

Пропонована вашій увазі стаття провідного теоретика Української Комуністичної партії Андрія Річицького, поміщена в офіційному друкованому органі укапістів газеті "Червоний прапор", сповнена революційного оптимізму, віри у неминучість загибелі "прогнившого" капіталізму та торжество "нового свобідного ладу гармонії і праці". Подальша історія не підтвердила цих сподівань, адже після розгрому Угорської, Словацької та Баварської радянських республік європейський пролетарсько-революційний рух був в основному придушений, а більшість його провідників загинули. Сталіністське виродження Радянської Росії та Комінтерну довершило справу поразки тогочасної революційної перспективи. Капіталістичний лад виявився геть не таким прогнилим, як здавалося багатьом учасникам революційних подій сторічної давнини: лад "гніту, визиску, неволі і недолі міліонів робочого люду" досі не поспішає зійти з історичної арени. Не справдилися й прогнози Річицького щодо безповоротного провалу партії "комуністів України", яких має змінити УКП - "єдина виразниця правильного розуміння завдань і характеру української революції". Чи має шанси на повернення "страшна мара у червоному савані з вогневою косою"?

15 січня минуло 99 років від дня загибелі згадуваних Андрієм Річицьким Карла Лібкнехта та Рози Люксембург - лідерів "Союзу Спартака" та очільників січневого повстання  берлінського робітництва проти уряду правого соціал-демократа Фрідріха Еберта.

 



"Привид снує по Европі - привид комунізму". Так сімдесят літ тому назад починали свій "Комуністичний маніфест" К.Маркс і Ф.Енґельс. Нині привид став уже страшною марою у червоному савані з вогневою косою, якою жах і тремтіння наганяє на буржуазію всього світу.

Корні капіталізму підгнили, і він з грюкотом валиться, самопожираючи себе у світовій імперіалістичній війні і умираючи під ударами громадянської війни. На зміну прогнившому ладові гніту, визиску, неволі і недолі міліонів робочого люду іде новий свобідний лад гармонії і праці.

Багнетом червоного вояка розчищається шлях до нього, молотом робітника куються підвалини його.

Пролетаріат Росії узяв перший долю працюючих і поневолених у свої руки, і два роки б'ється уже з всією чорною зграєю вампірів роду людського, з світовим імперіалізмом і накидью реакції, ідучи в авангарді пролетарської соціалістичної революції, чекаючи допомоги пролетаріату Европи і всього світу.

Буржуазна Европа корчиться в жорстоких обіймах голоду, холоду, руїни і злиднів, в які вона вкинула мілійони працюючих, сили проти нею ростуть і зміцнюються, - і грізною примарою для неї і спокусою для всього міжнароднього пролетаріату стоїть радянська Росія, проти якої направлено всі сили і засоби міжнародньої реакції.

Але ні одного вояка не може послати вона на цей далекий Схід Европи для подавлювання революції. Подбні авантюри одеських і архангельських експедицій потерпіли жалкий крах, - бо немає англійського й французького вояка, який би захотів лити кров для своїх гнобителів і йти душити своїх братів-пролетарів.

"Спартаківці" на вулицях Берліна

Лишається єдиний засіб ізмором узяти східно-європейський пролетаріат, економичною блокадою його країн, підмогою і постачанням російської контрреволюції. Але внутрішенє становище капіталістичної Европи хистке, загрожує воно катастрофою. Радянські республіки Угорська і Баварська врізалися було в саме тіло "цивілізованого" Заходу Европи вносячи в нього "отруту" комунізму.

З великими труднощами спільними зусиллями буржуазії удалося ліквідувати ці дві спроби пролетарської революції, та не на довго це торжество. Із об'єктивного ходу речей не вискочити ніякому Вільсону, і чорний інтернаціонал, Ліга Націй, не врятує буржуазію од виконання пролетаріатом над нею смертного присуду історії.

Продукційні сили не можуть миритися далі з буржуазним господарем продукції, що заподіяв їм руїну, а працюючі маси надалі не стерплять гніт і визиск трутнів-капіталістів над масами робітників. Неумолима проблема поставлена: або ж нечуване поневолення працюючих,  - кріпацький каторжний капіталізм, - занепад продукційних сил, або негайне визволення і поступ уперед через комунізм. І чим швидше розвяже пролетаріат цю світову проблему тим легший буде хід вперед.

Роза Люксембург та Карл Лібкнехт

Та не легко розбити ті кайдани, в яких заковано капіталом мільйони рук робочих. Лише безкровні інтелігентики можуть мріяти про "безкровну" революцію. Революція - крівава боротьба. Морем крови зістрічає буржуазія спроби пролетаріату опанувати владою для перебудови суспільства. Західно-европейська буржуазія не може йти в порівняння з російською, яка сама ще не встигла стати міцно на ноги.Озброєна по останньому слову науки, техніки і політики, буржуазія на заході виявляє нечуваний опір пролетарській революції, і боротьба на заході буде більш жорстока та крівава, ніж на сході. Німецька буржуазія це вже доказала розстрілом тисячів повставших робітників у Берліні, убивством Карла Лібкнехта і Рози Люксембург, провідників німецького комуністичного пролетаріату.

Крім боротьби, ошуканство вживає капітал проти робітників, використовуючи частину їх через провідників опортунізму й соціяль-зрадників. Своїм впливом на відсталі, або упревілейовані шари пролетаріату, вносить імперіалістична буржуазія роскол в робітничі ряди і взаємну боротьбу.

Євген Левіне - лідер Баварської совітської республіки

Отже й досі пролетарська революція задержується на заході. Не увесь ще й пролетаріят усвідомився в неминучости негайного захоплення влади для комуністичного будівництва. Але процес увільнення робітничих мас од облуди соціялъ-демократичних керовників, од ілюзій демократизму іде своїм ходом, невдоволення мас росте, руїна господарства глибшає, - і з кожним днем неминучість вибуху пролетарської революції стає все ближчою.

Напруження двох ворожих сил на заході досягає максімума. Вибух не зважаючи на всю його немінучість і довгожданність може статись раптом і несподівано. І міжнародний капітал в передсмертних корчах чіпляється за всі реальні сили, на які він може опертися. З напруженням стежать його представники із "Ліги Націй" і "ради чотирьох" за боротьбою революції і контрреволюції на сході Европи, з Денікіним і Колчаком зв'язуючи свої надії, розуміючи, що удар по революції тут є удар по міжнародній революції, є їх рятунок.

На цей бурхливий Схід Европи направлена увага всього світу. На Україні відбуваються головні кріваві дії. Але і борючийся пролетаріат є дитина капіталістичного суспільства, він не позбавлений його гріхів і хиб. І великим гріхом керуючих груп пролетаріату російського як в Росії, так і на Україні, гріхом супроти України і революції є не ізжиті ше ним буржуазно-імперіялістичні стремління. Ця спадщина російського імперіалізму і русифікаторства є одною з основних причин неудач соціалістичної революції на Україні. 

Виразниця цих стремлінь - партія "комуністів України", партія, яка не виросла з української революції і тому не може задовольнити її вимог, довести її до кінця, а, опіраючись на тоненьку надслойку російського пролетаріату в морі працюючих мас України і на організовану зовнішню силу Росії, в своїх спробах на Україні неминуче ізолювалася, одривалася од працюючих мас, вносила в ряди їх національну боротьбу і тим засуджувала і себе і революцію на розгром, а в самому російському пролетаріяті на Україні породжувала байжужість, пасивність і реакційні настрої.

Але в міру виявлення і розвитку внутрішніх пролетарських сил української революції, в міру підняття клясової свідомости всієї маси пролетаріяту України іде ростворення в ній і тієї надслойки російського пролетаріяту, на яку опиралися "комуністи України". Цим підписується смертний засуд над цією партією, яка уже в стадії умірання теряє вплив на маси навіть на містах. 

Переломний момент переживають зараз сили пролетарської революції на Україні які в ході революції неминуче ставлять ділему: партія російського комунізму на Україні мусить або врости в українську революцію, або зійти з істричної сцени. Ознаки роскладу в цій партії свідчать про істнування в ній обох цих процесів, які лише підтверджують її умірання.

Натомість із української революції висовується дозріваючим українським пролетаріятом, із руїн і уламків української соціялъ-демократії виходить, очищаючись от намулів опортунізму й націоналізму, Українська Комуністична Партія - єдина виразниця правильного розуміння завдань і характеру української революції партія всього пролетаріату України без ріжниці націй. Виростаючи знизу з основної маси пролетаріату України, озброєна наукою історичного матеріялізму Маркса і Енґельса, з її методами опреділючи свої завдання в революції, Українська Комуністична партія мусить стати тим притягаючим центром, круг якого згуртуються всі реальні комуністичні сили української революції. 

Здійснюючи вимогу національної української революції - самостійність української республіки, - доводячи тим буржуазну революцію до кінця - Українська Комуністична Партія розвязує сили соціалістичної революції, правильним вирішенням національної справи веде до припинення національної боротьби в рядах працюючих, втягаючи всю їх масу на шлях комуністичної революції і творчости.

З піднятим червоним прапором, зі зброєю в руках кличе Українська Комуністична Партія всіх працюючих повстати проти всіх катів і їх підніжків, змести весь гній реакції капіталу, і йти назустріч червоному зареву комунізму.

№ 59 15 XII. 1919