Україна – не Росія. Деякі міркування про мобілізаційний ресурс

 Андрій Здоров

 

Приблизно чотири роки тому на книжковій розкладці я купив книжку «Россия и СССР в войнах XX века. Статистическое исследование под ред. Кривошеева Г.Ф. – М.: Олма-Пресс, 2001. – 608 с.» з передмовою академіка РАН Юрія Полякова. В книзі зокрема представлено результати багаторічної роботи комісії по встановленню чисельності людських втрат СРСР в другій світовій війні, або в точніше радянсько-німецькій «Великій вітчизняній війні 1941-1945 років» поряд із втратами в інших війнах. Комісія була створена ще в 1988 році при Міністерстві оборони СРСР, а перші результати були опубліковані в книзі «Гриф секретности снят», виданій в 1993 р. за редакцією генерал-полковника Григорія Кривошеєва (він очолював Головне організаційно-мобілізаційне управління Міністерства оборони СРСР в 1987 - 1991 рр.) , та спиралися на розсекречені документи мобілізаційного управління Генерального штабу  Міністерства оборони колишнього СРСР та архівні документи й матеріали інших відомств.

Я не є фахівцем саме із цієї проблеми. Нехай фахівці мене поправлять. Але цифри, які наведені в цьому збірнику самі по собі вражають. 

Станом на 22 червня 1941 р. населення СРСР за розрахунками управління демографічної статистики Держкомстату СРСР становило 196,7 млн. людей. В збройних силах СРСР (армія, флот та інші, що перебували на утриманні Наркомату оборони СРСР) було всього 4 901,8 тис. осіб.

За роки війни було мобілізовано та призвано з урахуванням військовозобов’язаних, що були Великих зборах (805 тис.) та без повторно призваних – 29 574,9 тис. осіб.

Всього за роки війни залучено до армії та флоту, у формування інших відомств з урахуванням тих, хто вже служив на початок війни, - 34 476,7 тис. осіб.

Тобто загалом чисельність залучених на війну становила майже 34,5 млн. осіб або 17,6 % населення СРСР на початок війни. В тому числі мобілізовано та призвано в роки війни 15 % населення.

На 1 липня 1945 р. в збройних силах СРСР залишалося 12,8 млн осіб, в тому числі в строю 11,3 млн.  Тобто всього вибуло із армії та флоту – 21,6 млн осіб. Зокрема:

Безповоротні втрати військовослужбовців армії та флоту становили 11 444,1 тис. осіб (вбитих, померлих від ран, потрапило в полон, зниклі без вісті тощо), з яких 1,8 млн осіб повернулися потім із полону.

Звільнено через поранення та хворобу – 3,8 млн. осіб,

Передано на роботу в промисловість, місцеву ППО та воєнізовану охорону - 3,6 млн. осіб,

Передано на укомплектування військ та органів НКВС та інших відомств – 1,2 млн. осіб,

Передано на укомплектування Війська Польського, чехословацької та румунської армій – 250 тис. осіб.

 

За оцінкою Інституту демографії та якості життя імені М. Птухи НАН України на липень 2024 р. на території України в кордонах 1991 р. мешкало близько 36 млн. осіб. В тому числі на підконтрольній уряду України території – 31 млн осіб. Більш точні дані встановити неможливо через те, що єдиний всеукраїнський перепис за роки незалежності проводився ще в 2001 р. й встановити точну кількість мігрантів за ці роки не може ніхто, як і встановити чисельність людей, що залишилися на окупованій Росією території, та чисельність тих, що виїхали за межі України.

Наприкінці 2019 року під керівництвом міністра кабінету міністрів Д. Дубілета в Україні було проведено так званий електронний перепис населення, який показав, що в країні мешкає близько 37 млн. осіб, тоді як за даними Держстату рахувалося 42 млн. людей. Демографи розкритикували цей перепис, але більш точних даних також навести не можуть.

Якщо взяти відсоток мобілізованих в СРСР за 1941-1945 роки – 15 % усього населення та помножити на чисельність населення на підконтрольній уряду України території станом на 2024 р. за оцінкою Інституту демографії, то отримуємо мобілізаційний ресурс у 4,65 млн осіб. Ми не знаємо, скільки з них реально мобілізовано, загинуло та демобілізовано за різними причинами. Останню цифру загиблих військовослужбовців України в цій війні президент України називав у березні 2025 р. – 46 тисяч. Більш точні опубліковані цифри – лише число кримінальних проваджень за ст. 407 і 408 (Самовільне залишення частини та дезертирство): Ось дані щодо кількості повідомлень за цими статтями, внесених у ЄРДР у 2025 році, з розбивкою по місяцях:

січень 2025 року – 18145

лютий 2025 року – 17809

березень 2025 року – 16349

квітень 2025 року – 18331

травень 2025 року – 19956

червень 2025 року – 17082

липень 2025 року – 17544

серпень 2025 року – 17495

За вісім місяців 2025 року зареєстровано 142 тисячі 711 кримінальних проваджень за статтями 407, 408 КК України, а всього з початку повномасштабного вторгнення станом на 1 вересня 2025 року в Україні зареєстровано 265 тисяч 843 випадки дезертирства.  За цей же час на військову службу повернулись тільки 3136 дезертирів (2,2%) – саме стільки клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності було направлено до суду. Ще 1779 (1,25%) кримінальних проваджень були направлені до суду з обвинувальними актами. https://t.me/volodymyrboyko/7215

 

Слід врахувати також, що населення СРСР на 1941 р. мало значно більш молодий середній вік та молоду структуру, а ніж населення України на початок 2022 року. Тоді ще переважало аграрне населення й тільки розпочався перехід від традиційного типу відтворення до сучасного. В Україні  вже понад три десятки років смертність вище ніж народжуваність, тому кількість молоді в структурі населення значно менше, а кількість старшого покоління значно більше. За даними Держстату України середній вік населення України на початок 2022 року становив 42 роки, але Держстат не може сказати, яка кількість із цього населення реально мешкала в Україні, а яка виїхала за кордон на заробітки, навчання тощо. Як правило виїжджають найбільш молоді та активні, а залишаються люди більш старшого віку.

Так, СРСР міг мобілізувати на війну понад 30 млн. людей і навіть втратити більшу частину з них. В СРСР був тоталітарний режим, який міг жорстко контролювати суспільство. Україна просто фізично не має таких ресурсів, а існуюча система мобілізації лише поглиблює прірву між багатими та бідними, панівним та трудящими класами, тими, що можуть купити собі заможне й безпечне життя, й тими, хто не можуть відкупитися. Така система дає все більше тріщин та загрожує повним крахом української буржуазної держави перед наступом нової російської імперії. Тому варто подумати про те, щоби змінити цю систему, зробити її більш справедливою, воювати більшою мірою технологіями, а ніж людьми, й зробити гідну мотивацію для тих, хто воює та захищає Україну зараз.

Росія також має старіюче населення та переживає давно демографічну кризу, тому змушена залучати на війну проти України солдат навіть із Африки та Північної Кореї. Але Росія має значно більшу кількість ресурсів.

Як казав мені минулого року один учасник нашої війни: -

« – Людський ресурс – наше найслабше місце. Є таке народне прислів'я: Доки товстий всохне, то худий здохне. Так от худі – це ми. Тому моя позиція незмінна – треба заморозка війни, тобто – поганий мир. Це я, ідейний націоналіст і учасник війни , говорю. Бо я дивлюсь на наше становище реально.»

----------------------------------------

Нижче таблиця із книги:

Россия и СССР в войнах XX века. Статистическое исследование под ред. Кривошеева Г.Ф. – М.: Олма-Пресс, 2001. – С. 247-248.

Таблица 132.

Баланс использования людских ресурсов, призванных (мобилизованных) в период Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. (в тыс. чел.)

 

К началу войны состояло по списку:

— в армии и на флоте                                                     4 826,9

— в формированиях других ведомств, состоявших на довольствии в Наркомате обороны                                             74,9

В ходе войны призвано, мобилизовано, с учетом военнообязанных (805 264 чел.), находившихся к 22.6.1941 г. в войсках на Больших учебных сборах (за вычетом повторно призванных)                                                                        29 574,9

Всего за годы войны привлечено в армию, на флот, формирование других ведомств и для работы в промышленности (с учетом уже служивших к началу войны)                               34 476,7

По состоянию на 1 июля 1945 г. в армии и на флоте оставалось (всего)  12 839,8

в том числе:  

— в строю 11 390,6

— в госпиталях на излечении 1046,0

— в формированиях гражданских ведомств, состоявших на довольствии в Наркомате обороны 403,2

Убыло из армии и флота в ходе войны (всего)           21 636,9

из них:  

а) безвозвратные потери военнослужащих списочного состава 11 444,1

в том числе:  

— убито и умерло от ран, болезни, погибло в катастрофах, покончило жизнь самоубийством, расстреляно по приговорам судов       6885,1

— пропало без вести, попало в плен                    4559,0

— пропало без вести незачисленных в списки войск   500,0

б) другая убыль военнослужащих (всего)           9 692,8

в том числе:  

— уволено по ранению и болезни              3 798,2

из них стаю инвалидами                            2 576,0

— передано для работы в промышленности, местной противовоздушной обороне и в подразделениях военизированной охраны    3 614,6

— направлено на укомплектование войск и органов НКВД, специальных формирований других ведомств      1 174,6

— передано на укомплектование соединений и частей Войска Польского, чехословацкой и румынской армий           250,4

— отчислено по различным причинам               206,0

— не разыскано дезертиров, а также отставших от эшелонов         212,4

— осуждено                                                                   994,3

из них направлено:  

— на фронт в составе штрафных подразделений         422,7

— в места заключения                                                  436,6.