пʼятниця, 27 грудня 2024 р.

Радянська Україна: окупація чи міна під фундамент російської державності?

 

 

Обкладинка книги: Mazlakh, S. M. On the current situation in the Ukraine / Serhii Mazlakh and Vasyl Shakhrai. Edited by Peter J. Potichnyj. Introd. by Michael M. Luther. — Ann Arbor, University of Michigan Press,1970.

Нещодавно відомий український журналіст, редактор-засновник сайту «Історична правда» Вахтанг Кіпіані на своїй сторінці Facebook задав таке запитання:

 «Прошу френдів, особливо істориків і юристів подумати разом. 1920 року більшовицька Росія сило зброї знищила міжнародно визнану державу, яка мала назву УНР. На території України було запроваджено окупаційну владу - партійні комітети, ЧК, суди тощо. Громадян УНР записали в громадян УСРР-СССР. Чоловіків мобілізували до Красной Армії, хто не хотів - упосліджували, репресували, вбивали. Питання - якщо включення громадян УНР у совєтську імперію було нелегітимним, то в який момент РККА перестає бути окупаційним військом? Це важливо у контексті наступних подій. Другої світової війни, зокрема. В якій українці виступають у ролі совєтскіх граждан, які віддавали життя за Родіну зі столицею у Москві. Чому служба українців у РККА-СА 1930-1940-х років розглядається як щось відмінне від ситуації в Криму та "ЛДНР" в останні десять років? Ленін, Сталін, а тепер і Путін перетворили мільйони людей у своїх підданих проти їхньої волі. І яка різниця, скільки років минуло з моменту незаконної окупації. Розумію, що всі паралелі можна критикувати, але головне не у них. А в тому, що треба якось вийти на осмислення, чим був для українців час між 1920 і 1991. Якщо це була "наша держава", то чому вона вбивала мільйони українців і всіх вождів боротьби за самостійність. Якщо це не була "наша держава", то чому ми досі дискутуємо щодо знесення пам'ятників і перейменування вулиць. От такі "кляті питання" (с)».

----

Саме по собі, що автор таки задає питання – вже добре. Отже в українському суспільстві попри війну та всі катаклізми таки можлива дискусія та відкрите обговорення «клятих питань» (принаймні хотілося би в це вірити) й ми ще не скотилися до тоталітарного одобрямса, хоч нас туди і штовхають. Хід думок автора відображає певні стереотипи, що панують в громадській думці в Україні останнього часу.

«1920 року більшовицька Росія силою зброї знищила міжнародно визнану державу, яка мала назву УНР».

Ким саме  була визнана Українська Народна Республіка? Станом на 1920 рік цю державу визнавала лише Польща, яка підписала у Варшаві договір 21 квітня 1920 р. із Директорією Симона Петлюри. Премєр-міністр уряду УНР Ісаак Мазепа писав: «Варшавський договір був для мене повною несподіванкою. Було ясно, що цей договір міг бути підписаний тільки в умовах, коли польський «союзник» міг диктувати свою волю представникам УНР. Цим лише можна було пояснювати і відмову представників УНР від значних територій, заселених українцями, і згадку в договорі польських кордонів 1772 р. … Було видно, що наша місія у Варшаві погодилася на польські домагання виключно з уваги на безвихідне становище». (Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917-1921 рр. Ч.3.)

Прибічники тези про міжнародне визнання УНР звісно можуть навести також Брест-Литовський мирний договір, який підписала делегація УНР 9 лютого 1918 р. із представниками блоку центральних держав – Німецької, Османської та Австро-Угорської імперії та Болгарії. Але та сама Німецька імперія, яка уклала договір із УНР та спрямувала свою армію на територію України, щоби очистити її від більшовиків, менше ніж за три місяці своїми військами ліквідувала ту саму УНР, допомігши перевороту гетьмана Скоропадського, а голова уряду УНР, який підписав той договір, Всеволод Голубович був заарештований німецькими солдатами та засуджений німецьким окупаційним судом. Після поразки Німеччини та її союзників в першій світовій війні та розпаду імперій Гогенцолернів, Габсбургів та Османів Брест-Литовський договір був анульований.

Переможці в першій світовій війні – країни Антанти – ніколи не визнавали незалежність УНР, підтримуючи білогвардійський рух за відновлення «єдиної та неділимої Росії» та Польщу Юзефа Пілсудського. Зараз звісно можна згадувати неведені ще в книзі Володимира Винниченка «Відродження нації» привітання з приводу проголошення УНР, які надіслали консули Франції та Великої Британії в Києві в грудні 1917 р. і навіть призначення їх представниками цих країн в Україні. Проте чомусь забувають, що Третій Універсал Української Центральної Ради проголошував, що УНР є частиною федеративної Російської республіки. Консули Англії та Франції чітко заявили, що вони будуть підтримувати УНР лише як таку, що виконує союзницькі зобов’язання Росії щодо країн Антанти у першій світовій війні, тобто буде тримати фронт проти Німеччини. Четвертий Універсал, який проголосив у січні 1918 р. незалежність УНР від Росії, ні Велика Британія, ні Франція не визнали. Отже маємо ситуацію, що дійсно нагадує трохи сучасну. Жоден зі світових гравців не зацікавлений у існуванні сильної та незалежної України.

Газета "Вістник Української Народної Республіки". Огран ЦВК рад України. 1918 р.


Більшовики, які прийшли до влади в Росії змушені були погодитися з існуванням Української республіки, хоч і захопили владу в ній, але зберегли її як форму національної державності. При чому в перший період радянської («совітської») влади – грудень 1917 – квітень 1918 р. навіть офіційна назва УНР була збережена. Друкований орган ЦВК рад (Совітів) України називався «Вістник Української Народної Республіки». А другий Всеукраїнський з’їзд рад (Совітів) в Катеринославі в березні 1918 р. навіть проголосив незалежність цієї радянської України від Росії. Назву Українська Соціалістична Радянська Республіка було затверджено лише в січні 1919 року. Звісно, що керувала УСРР єдина Російська Комуністична партія (більшовиків), спроби утворити Українські комуністичні партії були нетривалими й через централізаторську політику Москви закінчилися ліквідацією цих партій (боротьбистів та укапистів).

Проте УСРР також певний час була формально міжнародно визнаною державою. Та сама Польща Юзефа Пілсудського в лютому 1921 року підписала Ризький мирний договір із представниками РСФСР та УСРР, чим фактично розірвала Варшавський договір із УНР та визнала УСРР. Окрім того УСРР підписала договори із Латвією, Литвою, Туреччиною, Австрією та мала свої дипломатичні місії в багатьох країнах Європи аж до затвердження договору про утворення Союзу РСР в 1923 році, який передав зовнішню політику у відання центру.