1. Система освіти є тільки проекцією на макрорівні існуючих соціально-економічних відносин. Капіталізму потрібні не всебічно розвинуті, здатні критично мислити та аналізувати оточуючу дійсність люди, не ті, хто здатен кинути виклик існуючому порядку речей, якісно перетворювати світ у відповідності до ідеалів загальнолюдського блага, але живі роботи, які мають слугувати єдиній меті-акумуляції капіталу. Необхідною передумовою відтворення капіталістичних відносин, не важко здогадатися, може бути тільки безперервне створення т.з. людського капіталу, тобто виробництво "живих роботів". Починаючи з дитячого віку, коли особистість тільки починає формуватися, функцію вбудовування людини в механізм історично панівних суспільних відносин, де кожному треба "знайти своє місце", виконує школа. Потім - навчальні заклади вищої ланки, де особа отримує необхідні навики, професію.
2. Всупереч поширеній серед революційно-соціалістичних та комуністичних активістів думці, в уяві яких вчителі постають чистої води соціальними паразитами чи обслугою капіталу, адже певні підстави так думати справді мають місце бути, останні також цілком можуть бути зараховані до категорії пролетарів розумової праці. Це стає тим більш очевидно, коли послідовно розглядати існуючі суспільні відносини через призму теорії держкапіталізму. Оскільки держава взагалі є ідеальним сукупним капіталістом, то педагог безумовно виконує ролю найманого робітника, який хоч і не створює нічого в матеріальному сеснсі, зате бере безпосередню участь в створенні "людського капіталу" (виконуючи тим самим замовлення суспільно панівного класу). Вчитель потрапляє в систему експлуатації, що хоч певною мірою і відмінна,як приклад, від експлуатації промислового пролетаря, але не менш, а то й більш згубно діє на його власну особистість (так само вбиваючи в ньому все людське). Ті, хто сьогодні говорить про дрібнобуржуазну свідомість вчительства, можуть порівняти її зі свідомістю будь-якого іншого представника робітничого класу. Суттєвої різниці між "дрібнобуржуазністю" звичайного педагога та "дрібнобуржуазністю" рядового фабрично-заводського пролетаря наразі практично немає.
3. Радикальна соціальна революція, яка знищить існуючі суспільні відносини капіталістичної експлуатації, знищить й існуючу "фабрику" освітньої системи. Сьогодні ми можемо тільки в загальних рисах описати школу майбутнього суспільства без експлуатації людини людиною:
а) Вертикаль ієрархічно-авторитарних відносин між учнем та учителем припинить своє існування. Вона буде перебудована на основі відносин рівноправ'я, особистісної свободи і взаємоповаги. Будь який примус у навчанні буде скасовано.
б) Навчання буде мати предметно-практичний, а не абстрактно-оціночний характер. Існуюча модель навчання не здатна елементарно зацікавити учня в отриманні знань, не говорячи вже про те, що не здатна чогось дійсно навчити.
в) Кожен учень має якнайглибше розвивати свої наукові схильності, таланти, вміння. Всі вони мають знайти якомога корисніше застосування для суспільства, а завдання педагога полягатиме в створенні умов їх повноцінного, якнайглибшого розкриття.
Артем Клименко
Листопад 2015.
Немає коментарів:
Дописати коментар