субота, 9 квітня 2022 р.

Херсон під окупацією: інтерв’ю із місцевим мешанцем.

 


 

На шляху до Херсону. Фото Е. Костюченко

На початку березня Херсон став єдиним обласним центром України, який вдалося захопити російським окупаційним військам, що наступають із Криму. Бої за саме місто тривали недовго, але навколо нього досі чутно постріли та вибухи – особливо з боку знаменитої вже на весь світ Чернобаївки. В самому Херсоні довго тривали мирні демонстрації місцевих жителів проти російської окупації, які жорстоко розганялися загарбниками. Останнім так і не вдалося створити тут Херсонську Народну Республіку.

Як живеться зараз херсонцям під новою владою? Що змінилося в їх житті й на що вони сподіваються? Про це ми поговорили із місцевим мешканцем Миколою (ім’я змінене). Він майже все життя прожив у Херсоні, колись був активістом давно вже неіснуючої анархо-синдикалістської організації.

 

Питання: Як Ви дізналися, що Херсон вже захоплено російськими окупантами? Чи правда, що все обласне керівництво від глави обласної воєнної адміністрації до керівників силового блоку втекло з міста в перші ж дні, не організувавши оборону?

- Захоплення Херсону чекали, бо було схоже, що ВСУ не втримають Антонівський міст. За пострілами було чути, як ворог оточує місто. Однім ранком дружина прийшла з базару й сказала, що орки вже в місті.

 

Питання: Що змінилося у вашому житті? Як працюють магазини, ринки, транспорт і комунальні служби?

- Змінилася якість життя повністю. Постійне відчуття небезпеки, невизначеності, всі плани зруйновано. Невідомо, як поведуть себе окупанти сьогодні..., завтра. Ці почуття перекривають все інше. Хронічний страх, постійна тривога...

    Магазини відчинилися далеко не всі, вибір дуже обмежений: картопля, капуста, якесь несвіже м’ясо, якась непопулярна раніш овочева, чи грибна консервація. Або елітні продукти за скаженими цінами.

   До АТБ шалена черга до напівпорожніх полиць, АТБ херсонці шанують навіть більше, ніж свого часу радянська людина шанувала тов. Леніна в мавзолеї.

Ціни:

-картопля 9,5 грн (магазин), 22 базар.

-Хліб 22 грн. По ларьках. Часто несвіжий, хлібина за розміром все менше.

-Капуста 20 грн кг.

-М'ясо 200 -300 грн кг несвіже

-Олія 70 за літр. В магазині вчора купив 3 л олії за 300 грн.

-Пиво 70 60 80 грн за 2 л.

-Кон'як 170 грн.

- Лишилася дорога горілка 170- 200 грн.

- Сигарети 70 грн в магазині. (часто нема) 120 гривень на базарі.( бачив розсипухою без пачок)

Це все при явному дефіциті готівки, банкомати не працюють. Інколи вмикають якийсь “приватівський”, його теж шанують, як тов. Леніна.

Вода подається. Електрика, каналізація, зв'язок, інтернет є - з перебоями.

Сміття інколи вивозиться.

 

Російські солдати перед будинком обладміністрації. Фото Е. Костюченко

Питання: Як ведуть себе російські війська? Чи створили вони окупаційну адміністрацію? Яку проводять політику? Що відомо про жертви серед місцевого населення?

- Власне війська бачив в перші дні окупації. В центрі міста стоїть росгвардія з БТР-ом й автозаками. Не нариваюсь, контакту уникаю, невідомо, що у них в голові. Бачив, як трусять автівку, чи перевіряють документи (?). Ходять чутки й лунають повідомлення про згвалтування (чутка з поліклініки).

Когось патрульні пиздили у приватному секторі за порушення комендантської години (чи то людину, що втратила людську подобу, чи собаку, яка раптом заговорила по людськи).

Політика окупантів поки що м’яка, на будівлі поліції ще українські прапори. Але місто заблоковане, й з боку України товари, чи гуманітарка не доходять. Страшний дефіцит з ліками.

Світ обійшли відео з камер спостереження, як в Херсоні солдати Росії грабували магазини.

Щодо затримань громадян. Когось кудись вивозять. Підривають двері квартир. Викрадають з вулиць. Учасників АТО, співробітників поліції, СБУ, навіть тих, що вже на пенсії, учасників мітингів. Точне число мені не відоме. Когось вже відпустили. Більшість - ні.

У російських солдатів перед вторгненням начальство відібрало мобільні телефони, тому вони масово віджимали телефони у місцевого населення під виглядом перевірки, щоб мати можливість дзвонити додому.

  

Мітинг на головній площі Херсону. Фото Е. Костюченко

Питання: Як ставиться місцеве населення до окупантів? Ми багато чули раніше про демонстрації за Україну в Херсоні, але тепер про  них нічого не чутно. Чому вони припинилися?

 

 Від тих з ким розмовляв: населення до окупантів ставиться або різко негативно, або просто негативно. Є трохи проросійських людей, як правило пенсіонерів. Після обстрілів житлових кварталів міста артилерією, зруйнованих будинків, розірваних людей, любити окупанта може або моральний виродок, або любитель рожевих поні. (Що часто одне й те ж.)

Мітинги проходили з першого дня окупації. Збирали до 5 тисяч, по тисячі, не менше. Якийсь час окупанти їх толерували, навіть терпіли знущання. А одного дня відкрили вогонь по демонстрантах. Трьох (по чутках) поранили, декого затримали. З того часу демонстрантів зустрічають пострілами з автоматів, світлошумовими й сльозогінними гранатами. Втім то там то сям демонстранти збираються.

 

В. Сальдо на мітінгу 13 березня.

Питання: Відомо, що 13 березня (день визволення Херсона від німецьких нацистів в 1944 р.) в Херсоні нібито пройшов мітинг так званої опозиції із намірами створити Комітет порятунку Херсонщини чи Херсонську Народну Республіку. Чи можете Ви докладніше розповісти про це. Хто і як саме це проводив і чому це не вдалося?

 

   13 березня в парку Слави під червоними прапорами зібралося до сотні покидьків з ОПЗЖ та подібних любителів радянської старовини, намагались провести віче за створення ХНР. Щось пішло не так, самі мітингарі (напр. колишній мер міста Володимир Сальдо) потім зреклися своєї участі у мітингу. Сальдо говорив, що його змусили росіяни, та навіть намагавсь втекти з міста.

Як би там не було, але окупаційну адміністрацію у місті створити не вдалося.

 

Питання: Як змінилися херсонці за цей місяць окупації? На що вони сподіваються?

Всі сумні, стривожені, страшенно бояться доносів. Очі сумні обличчя сірі і тупі. Прямо як у мене зараз.

Сподіваються, або ні нащо, або на повернення в місто української армії.

 

Щиро дякую за відповіді.

І Вам подяка.


Читайте також:


Херсон. Репортаж спецкора «Новой газеты»

 Елены Костюченко

Немає коментарів:

Дописати коментар