 |
| Василь Касіян. Жовтневий похід. |
Минає 98 років з того дня, коли 7 листопада (25 жовтня за старим стилем) повсталі робітники, солдати та матроси, які згуртувалися навколо революційного лозунгу гасла "Вся влада радам!", повалили в столиці колишньої Російської імперії - Петрограді, так званий Тимчасовий уряд, що до останнього примушував мільйони працівників гнити в окопах імперіалістичної війни, захищати владу та власність своїх гнобителів. Події Великої революції 1917-1921 років збурили весь світ. Маси найманих рабів капіталу вступили у бій за свою правду і волю, струхлявілі підвалини великих деспотичних імперій упали та поховали під собою короновані сімейства, поневолені раніше народи прокинулися до власного національного життя.
Жовтнева революція за своїм об'єктивно-економічним характером була найбільш радикальним етапом буржуазно-демократичної революції в Росії, бо мала своїм дійсним історичним завданням не побудову соціалізму, але цілковите знищення пережитків феодального суспільства, передовий буржуазний прогрес та модернізацію. Хоч десятки мільйонів людей щиро вірили в те, що своїми руками розбудовують небувале ще суспільство людської справедливості, лад, який був у СРСР, був державним капіталізмом, який сталіністи до сьогодні називають "першою в світі соціалістичною державою", дискредитуючи цим ідеї революційного марксизму.
Брешуть ті "вчені мужі", які видають злочини держкапіталістичного режиму за "злочини комунізму", адже саме сталінізм винищив у катівнях найпалкіших пролетарських революціонерів-комуністів, вдавшись до контреволюційного терору. Підло брешуть й ті, хто ототожнює ідею пролетарської диктатури з великоросійським шовінізмом, принесеним на багнетах "червоних окупантів", хто вважає всіх українських більшовиків прислугою "чужоземних завойовників": помилки ленінського уряду в національному питанні дорого коштували самим російським революціонерам в подальшому, а доля українських комуністів Василя Шахрая та Сергія Мазлаха, Юрія Коцюбинського та Миколи Скрипника, Олександра Шумського та Миколи Хвильового була трагічною. Втім, навіть повстанці УПА, не боячись звинувачень в "комунізмі", проголошували: "Український народ веде боротьбу проти кліки імперіалістичних брехунів та зрадників передових ідеалів великої революції 1917 року".
В сучасній Україні, де 80% населення живе за межею бідності, тарифи на комунальні платежі підвищено втричі, зарплатня знизилася вдвічі, продовжується наступ на права трудящих, правляча політична еліта намагається зробити все, щоб зупинити майбутню ревоюційну хвилю, яка змете режим реставрації і повалить диктатуру паразитичної компрадорської буржуазії. Ці "господарі життя" вже знищили всі прогресивні завоювання Жовтня. Тепер вони хочуть в рамках політики декомунізації знищити саму пам'ять про велику революцію та її героїв, поки їх російські колеги підносять знамено білогвардійщини, ведучи під ними імперіалістичну інтервенцію, розпалюючи полум'я нової всесвітньої війни.
Як ніколи актуальними стають слова зрадженого своїми товаришами більшовиками, а потім вбитого денікінцями українського комуніста Василя Шахрая: "Під час здається, що течія йде проти нас. В дану хвилю особливо. Але тим більш постає перед нами наш обов'язок: пливти проти течії."
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
